Альтернативний підхід до терапії інфекцій нижніх сечовивідних шляхів

Інфекції сечових шляхів (ІМП) займають перше місце серед усіх урологічних захворювань [5, 9, 12-14]. Вони зустрічаються в поліклінічної та госпітальної практиці, а їх частка в структурі внутрішньолікарняних інфекцій наближається до 40%. За локалізацією розрізняють інфекції верхніх і нижніх (ІНМП) відділів сечовивідних шляхів. В амбулаторній практиці частіше спостерігаються випадки неускладненій ІМП. Крім того, виділяють безсимптомну бактериурию, коли у хворих виявляють лейкоцити і бактерії в 2-х посівах сечі в титрі 105, при цьому клінічні прояви захворювання відсутні.

У зв`язку із зростанням резистентності більшості уропатогенов до наявних антибіотиків в даний час особлива увага приділяється зв`язку між призначенням антибіотиків, їх колатеральним шкідливою дією і розвитком антибіотикорезистентності бактерій. Так, в регіонах з високою частотою призначення фторхінолонів відзначається більш високий рівень резистентності до цих препаратів у порівнянні з регіонами, де препарати цієї групи призначаються рідше [17].

Число нових антибіотиків, щорічно схвалюваних Food and Drug Administration (FDA) для застосування в медичній практиці, неухильно зменшується (рис. 1) [14].

У США щорічно реєструють до 2 млн випадків захворювань, викликаних антибіотикорезистентних бактеріями. Пов`язані з цим додаткові витрати складають близько 20 млрд доларів. За оцінками European Medicines Agency і European Centre for Disease Prevention and Control, 25 тис. Смертей в Європі щорічно є прямим наслідком антибіотикорезистентності бактерій, а загальні витрати на лікування досягають 1,5 млрд євро [21].

Одним із провідних механізмів розвитку антибіотикорезистентності визнана здатність деяких бактерій формувати біоплівки. Наприклад, Escherichia coli - основний збудник інфекції сечовивідних шляхів у дослідженнях in vitro в 63% випадків демонструвала здатність формувати біоплівки [20].

Біоплівка - це осередок інфекції, що складається з одного виду мікроорганізмів або спільноти різних видів, які мають свою структуру, принципи життєдіяльності та життєзабезпечення і системи захисту від несприятливих механізмів захисту господаря і антимікробних засобів [3]. У глибоких шарах биопленок мікроби витримують дози антибіотиків, які в десятки і сотні разів перевищують терапевтичні концентрації [16].

Незважаючи на наявні затверджені рекомендації щодо лікування інфекції сечовивідних шляхів, дослідження, проведені в різних країнах, свідчать про неправильне призначення антибіотиків як в госпітальної, так і в амбулаторній практиці.

В даний час необхідність комплексного підходу до фармакотерапії урологічних захворювань знаходить своє відображення в рекомендаціях раціональнішого застосування антибактеріальних препаратів, обмеження їх застосування при рецидивуючій ІНМП, лікуванні та профілактиці урологічних захворювань з використанням препаратів рослинного походження.

До проблеми застосування антимікробних засобів при ІМП підходять більш виважено. Результати пілотного дослідження J. Bleidorn et al. (2010) показали, що при неускладненій ІМП ефективність антибіотиків та ібупрофену порівнянна [15]. Тобто в ряді випадків досить прибрати виражене запалення, даючи організму можливість самостійно впоратися з інфекцією.

В європейських рекомендаціях (European Guidelines) по лікуванню інфекцій в урології (2014 року) в розділі «Антимікробна профілактика рецидивуючої інфекції нижніх сечовивідних шляхів у жінок» тривалу або посткоїтальную антимікробну профілактику для попередження рецидивних ІМП рекомендується застосовувати тільки після того, як усунення поведінкових факторів ризику і застосування заходів неантімікробной профілактики виявилися неефективними. Скринінг і лікування безсимптомної бактеріурії тепер слід застосовувати тільки у вагітних жінок і пацієнтів, яким належить інвазивне втручання на сечостатевих шляхах [18].

За аналогією з European Guidelines в російських національних рекомендаціях «Антимікробна терапія та профілактика інфекцій нирок, сечовивідних шляхів та чоловічих статевих органів» в розділі «Альтернативні методи лікування рецидивуючих інфекцій сечовивідних шляхів» також перераховані препарати для лікування і профілактики інфекції сечовивідних шляхів, які не є антибіотиками [3] .

Фітопрепаратів, який можна застосовувати для лікування рецидивуючої інфекції сечовивідних шляхів, є Канефрон® Н ( «Біонорика СЕ», Німеччина). Це лікарський препарат з оптимальним комплексною дією для лікування і профілактики хронічних рецидивуючих ІМП (цистит, пієлонефрити) і сечокам`яної хвороби. Канефрон® Н також ефективно застосовується для реабілітації пацієнтів, які перенесли оперативне втручання на сечовивідних шляхах. До складу препарату входять спеціальні екстракти золототисячника, любистку і розмарину, які забезпечують протизапальний, спазмолітичний, антиадгезивного, протимікробний і сечогінний ефекти.

Клінічно доведено, що Канефрон® Н сприяє зменшенню болів і різей при сечовипусканні, зменшує число повторних загострень, підвищує ефективність антибактеріальної терапії [2, 7, 9]. Препарат рекомендований для метафілактики сечокам`яної хвороби, сприяє відходженню конкрементів і перешкоджає їх утворенню [1, 2], значимо знижує іррітатівний симптоматику в післяопераційному періоді [4].

З учтом доведеною в клінічних дослідженнях ефективності препарату було проведено пілотне дослідження, спрямоване на підтвердження можливості застосування препарату Канефрон® Н в якості монотерапії при гострому неускладненому циститі. У дослідження увійшли 125 жінок, які брали Канефрон® Н протягом 7 днів. У будь-який момент за бажанням кожна з учасниць могла почати антибіотикотерапію. Через 7 днів терапію препаратом припиняли. Спостереження за пацієнтками продовжували ще 30 діб. Виразність симптоматики оцінювали за розробленою бальною шкалою, також оцінювали результати загального аналізу сечі та крові.

Відео: 6-я конференція РАЦІОНАЛЬНА ФАРМАКОТЕРАПІЯ в практиці терапевта частина 1

Первинною кінцевою точкою служила частота небажаних реакцій на препарат протягом 7-денної терапії препаратом Канефрон® Н. Вторинними кінцевими точками були відсоток пацієнток, яким було потрібно лікування антибіотиками до 7-го дня, і частка пацієнток, у яких на 7-й день були відсутні симптоми ІНМП (дизурія, полакіурія та імперативні позиви) з виразністю більшою, ніж середнього ступеня (т. е. пацієнти, які відповіли на лікування).

Ні в одній з 125 пацієнток не було зареєстровано побічних явищ, пов`язаних із застосуванням препарату. 97,6% жінок не було потрібно лікування антибіотиками до 7-го дня, а загальна частка пацієнток, які відповіли на лікування, склала 71,2%. Таким чином, була продемонстрована можливість застосування препарату Канефрон® Н в якості монотерапії при гострих неускладнених ІНМП. Однак для підтвердження отриманого результату необхідні подальші дослідження, що включають вибірку більшого обсягу [19].

Канефрон® Н успішно використовують для профілактики рецидивів ІМП. У наглядовій дослідженні, проведеному Л.А. Синякової, у 91% пацієнтів з діагнозами «гострий пієлонефрит» і «хронічний цистит» на тлі інфекцій, що передаються статевим шляхом, після адекватного етіологічного і патогенетичного лікування було встановлено відсутність рецидивів захворювань протягом 1 року при профілактичному застосуванні препарату Канефрон® Н [10] .

Під егідою Російського товариства акушерів-гінекологів (президент - академік РАН, проф. В.М. Сєров) було проведено багатоцентрове ретроспективне наглядове дослідження «Оцінка досвіду застосування рослинного лікарського препарату Канефрон® Н у вагітних». У роботі оцінювали медичну документацію 550 вагітних, з яких 480 жінок поряд зі стандартною антибіотикотерапією з приводу циститу, загострення хронічного циститу або пієлонефриту або гестаційного пієлонефриту брали Канефрон® Н. 70 жінкам було призначено тільки антибіотикотерапія (група порівняння). Результати дослідження продемонстрували, що динаміка дизуричні явищ при гострому циститі і загостренні хронічного циститу статистично значимо краще в групі жінок, які отримували Канефрон® Н (рис. 2) [9].

Безпека препарату доведена як в дослідженнях на тварин, так і клінічно. Результати аналізу 19 досліджень, в які увійшли 3327 пацієнтів, що приймали Канефрон® Н, в т. Ч. 2270 вагітних жінок, підтвердили високий профіль безпеки препарату [6].

Таким чином, з урахуванням підвищення резистентності уропатогенов до протимікробних препаратів в світовому масштабі необхідний пошук альтернативної та синергетичної терапії. Канефрон® Н, рослинний лікарський препарат з підтвердженою ефективністю, може з успіхом застосовуватися для лікування і профілактики ряду неускладнених ІМП.

література

1. Аляев Ю.Г. і співавт. Рослинний лікарський препарат Канефрон Н в післяопераційній метафілактика сечокам`яної хвороби // Урологія. 2010. № 5. С. 65-71.
2. Аляев Ю.Г., Амосов А.В. і співавт. Застосування рослинного препарату Канефрон Н у хворих з хронічним циститом і сечокам`яною хворобою // Урологія. 2005. № 4. С. 29-33.
3. Лопаткін Н.А., Аполіхін О.І., Пушкар Д.Ю. і ін. Російські національні рекомендації «Антимікробна терапія та профілактика інфекцій нирок, сечовивідних шляхів та чоловічих статевих органів». М., 2014.
4. Мартов А.Г., Ергаки Д.В. Можливості застосування препарату Канефрон Н в реабілітації пацієнтів після виконання ендоскопічних операцій // Ефективна фармакотерапія. Урологія і нефрологія. 2012. № 4. С. 16-23.
5. Моїсеєв С.В. Практичні рекомендації по антибактеріальної терапії та профілактики інфекцій сечовивідних шляхів з позицій доказової медицини // Інфекції та антимікробна терапія. 2003. № 5. С. 3.
6. Набер К.Г., Перепанова Т.С. Огляд ефективності та безпеки препарату Канефрон Н при лікуванні і профілактиці урогенітальних і гестаційних захворювань // РМЗ. 2012. С. 922-927.
7. Перепанова Т.С., Хазан П.Л. Рослинний препарат Канефрон Н у лікуванні та профілактиці інфекцій сечових шляхів // Лікарська стан. 2005. № 4-5. С. 1-4.
8. Перепанова Т.С., Кудрявцев Ю.В., Хазан П.Л. Неускладнена інфекція сечових шляхів // Consilium medicum. 2003. № 5. С. 1.
9. Сєров В.Н., Баранов І.І., Ткаченко Л.В., Кукарская І.І., Протопопова Н.В. Оцінка досвіду застосування комбінованого рослинного препарату у вагітних (багатоцентрове ретроспективне наглядове дослідження) // Акушерство і гінекологія. 2013. № 9.
10. Синякова Л.А., Косова І.В. Профілактика рецидивів інфекцій сечових шляхів // Урологія. 2009. № 2. С. 22-25.
11. Яковлєв С.В. Сучасні підходи до антибактеріальної терапії інфекцій сечовивідних шляхів // Consilium medicum. 2001. № 3. С. 300-306.
12. Яковлєв С.В., Дворецький Л.І., Суворова М.П. Бактеріальні інфекції в амбулаторній практиці: вибір оптимального антибактеріального препарату // Consilium medicum. 2002. № 4. С. 10-21.
13. Яковлєв С.В., Дерев`янко І.І. Інфекція сечовивідних шляхів: Навчально-методичний посібник для лікарів. М .: Медіа Медика, 2001..
14. Antibiotic resistance threats in the United States, 2013. U.S. Departament of Health and Human Services Centers for Disease Control and Prevention. P. 44.
15. Bleidorn J., Gagyor I., Kochen M.M., Wegscheider K., Hummers-Pradier E. Symptomatic treatment (ibuprofen) or antibiotics (ciprofloxacin) for uncomplicated urinary tract infection? - Results of a randomized controlled pilot trial // BMC Med. 2010. Vol. 26 (8). Р. 30.
16. Donlan R.M., Costerton J.W. Biofilms: Survival mechanisms of clinically relevant microorganisms // Clin Microbiol Rev. 2002. Vol.15 (2). Р. 167-193.
17. European Antimicrobial Resistance Surveillance Network (EARS-Net).
18. Grabe M., Bjerklund-Johansen T.E., Botto H., Cek M., Naber K.G., Pickard R.S., Tenke P., Wagenlehner F., Wullt B. // Urological infections European Guidelines, 2014.
19. Naber K., Steindl H., Abramov-Sommariva D., Eskoetter H. Non-antibiotic herbal therapy of uncomplicated lover urinary tract infection in wamen - a pilot study. Planta Medica // J. Med. Plant Nat. Prod. Res. 2013. Vol. 79. P. 1079-1288.
20. Subramanian P., Shanmugam N., Sivaraman U., Kumar S., Selvaraj S. Antiobiotic resistance pattern of biofilm-forming uropathogens isolated from catheterised patients in Pondicherry, India // Australas Med J. 2012. Vol. 5 (7). Р. 344-348.
21. Uchil R.R., Kohli G.S., Katekhaye V.M., Swami O.C. Strategies to combat antimicrobial resistance // J Clin Diagn Res. 2014 Jul. Vol. 8 (7). ME01-4.